Година спілкування УКРАЇНА МОЯ НЕОЗОРА!

   Тема:   Україна моя неозора!

Мета: виховати повагу до державних символів, законів, формувати     національну     свідомість, виховувати почуття гордості громадянина     України.

Хід

Де зелені хмари яворів

Зупинили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

-                           Всі висоти бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі!

Де ж найбільший на землі народ?

Де найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

-                           Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився ти.

-                           У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж зелений в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини!

   (За допомогою уявного мікрофона продовжіть, будь ласка, твердження: «Батьківщина для мене – це…»)

І. Перша сторінка журналу «Ми родом з України»

   Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де вона народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька Батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри і брати. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас – вийде велика держава – Україна.

-                           Як виникла назва «Україна», хто і коли вперше назвав нашу державу Україною?

-                           Дослідники вважають, що слово «україна» існувало в нашій мові з дуже давніх часів, але з початку як загальна назва краю, землі, території. Перша ж точно датована писемна згадка належить до 1187 р. у Київському літописі з приводу смерті Переяславського князя Володимира Глібовича записано, що «За ним Україна багато тужила». Учені дослідили, що назва «Україна» означає «країна», «край», «уділина» (україна), тобто територія, яка відділяє мене (народ, плем’я, рід) від інших і є наділеною мені (украєною) як батьківщина.

-                           Україна сьогодні – це держава на південному сході Європи з площею 603, 7 тис. кв. км, населенням – 47 млн. чоловік. Із них українців більш як 37 млн.. Основний закон нашої Батьківщини – Конституція України. Державною мовою України є українська мова.

-                           Кожен народ любить свою Батьківщину. Для нас, українців, Україна – рідна, священна земля. Свою любов ми виявляємо у бережному ставленні до людей, природи, у повазі до державних символів (святинь), звичаїв, традицій. Ця любов утілена в народних прислів’ях і піснях, у творах письменників.

Свята земля, ти вічно з нами,

Ти рідна дочкам і синам,

Де вперше промовляєм «МАМО!»,

Де вперше сонце світить нам.

Тут все на світі неповторне,

Тут стільки ласки і тепла,

Ласкавим лі теплом пригорне

Кого – Дніпро, кого – Сула.

Віками вітер безупинно

Горою хвилі підійма…

О, земле рідна, Україна!

У світі іншої нема!

                                     (Д. Білоус)

ІІ Друга сторінка журналу «Державні символи України».

-                           Кожен народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині: гімн, герб, прапор. Вони не робляться на замовлення, а приходять до сердець людей тернистими шляхами буття рідного народу.

-                           Державний прапор – одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Державний прапор України являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних горизонтально розташованих смуг – синьої та жовтої. Жовтий – це колір пшеничної ниви, хліба, зерна; синій – колір чистого мирного неба.

Прапор – державний символ,

Він є в кожній державі;

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Сине – небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаєм.

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом

Українським в Україні.

-                           Прапори держав у народів відомі з античних часів. Древні стяги на Русі були у великій шані ще з часів язичництва, і після запровадження християнства вони всі освячувались образом животворного Христа. Слов’яни обожнювали свої знамена і вірили, що вони найсвятіші за ідолів. Прапороносцями назначали визначних богатирів, які мали обов’язок постійно тримати прапор над полем бою. Значення прапору під час бою було надзвичайно великим. Якщо він стоян нерухомо, знали: битва проходить успішно.

-                           У 18 столітті жовта та блакитна барви домінували у побуті. Навіть одяг того часу був з національними кольорами: гайдамаки Гонти були одягнені в жовті жупани та сині шаровари під час повстання 1768 р.

-                           Цікаво, що слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, монгольського походження – «хох» - синій, небесний, «улу» (олу) – жовтий. Остання літера згубилась, редукувалась і маємо назву «хохол».

-                           Жовто-блакитний прапор, як символ українського народу, УНР був затверджений Центральною Радою в березні 1918 р. Ініціатором цього був М.Грушевський. після перевороту, вчиненого гетьманом П. Скоропадським, прапор був замінений на синьо-жовтий і таким уже і залишився.

-                           У Києві синьо-жовтий прапор був висвячений в Соборі св. Софії і урочисто піднятий біля будинку міськради у липні 1990 року.

-                           Державний герб – офіційна емблема держави. Його мета – дати в умовних символах уявлення про державу, її історію.

-                           В основу сучасного герба нашої держави покладено стародавній золотий тризуб. Він символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь.

-                           Найперші спогади про тризуб датовані І-ми століттями до н.е. в Боспорськім царстві, що знаходилось на Керченському півострові. Трохи пізніше, у 6-8 столітті, цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині. Знак форми тризуба був на срібних монетах князя Володимира, його синів Святослава та Ярослава Мудрого. Коли влітку 1917р. перед Центральною Радою повстало питання про вироблення символіки України, М.Грушевський виступив з пропозицією за герб УНР взяти знак князівської влади часів Київської Русі – тризуб.

-                           Існує близько 40 версій, які пояснюють походження тризуба. Він вважається символом влади, християнською церковною емблемою, триаментом, символом блискавки, символом влади над трьома світами – небесним, земним і підземним, зображенням рибальського знаряддя, уособленням трьох природних стихій – повітря, води і землі.

-                           Верховна Рада, як найвищий законодавчий орган держави, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

Наш герб – Тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб – Тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і радість

Несемо ми людям.

-                           До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Це ті слова, та музика, які змушують нас піднятися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого…

-                           1863 р. … Нещодавно скасовано кріпацтво, заворушилася вся Російська імперія, посилився національно-визвольний рух на Україні. З рук у руки передається Шевченківський заповіт і разом з нам ось цей вірш…   (Читається вірш «Ще не вмерла Україна»)

-                           Всі прогресивні люди охоче читали цього вірша відомого укр.. поета, фольклориста, етнографа П. Чубинського (1839-1884). Дехто навіть гадав, що вірш написав сам Шевченко, адже ідея твору – боротьба за визволення – близька великому Кобзарю. Дуже швидко ці рядки стали нар. Гімном. Музику написав композитор і диригент М. Вербицький.

-                           Нелегким був життєвий та науково-творчий шлях автора вірша «Ще не вмерла Україна». Народився Павло Платонович Чубинський 27 січня 1839р. в Борисполі поблизу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Визнання заслуг Чубинського в галузі народознавства супроводжувались переслідуванням його як українського патріота, який мав сміливість демонструвати свою любов до українського худ. слова. Створення вірша «Ще не вмерла Україна» - найяскравіше виявлення патріотичних почуттів автора, за що він у першу чергу поплатився засланням до Архангельської губернії.

-                           Михайло Михайлович Вербицький (1815-1870) – талановитий композитор, один із організаторів духовного та культурного життя на Західній Україні – автор музики до вірша «Ще не вмерла Україна…».

-                           Після Всенародного Референдуму 1 грудня 1991 р., який підтвердив незалежність України, музична редакція національного Гімну «Ще не вмерла Україна» затверджена державним гімном нашої держави.

Слова палкі,

Мелодія врочиста,

Державний Гімн!

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це клич один

З мільйонів голосів.

Це наша клятва,

Заповідь священна.

Хай чують

Друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї –

Ясне світло навкруги.

                                   (Лунає Гімн України)

ІІІ Сторінка «Конституція України»

-                           28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Основний Закон – Конституцію України. В Конституції записано права та обов’язки громадянина України, систему та принципи державної влади.

-                           Пам’ятайте! Звання громадянина країни - дуже почесне і відповідальне. Бути громадянином своєї країни – це усвідомлювати належність до своєї Батьківщини, усвідомлювати себе часткою великого українського народу.

-                           Щоб Україна стала кращою, могутнішою державою, її народ має самовіддано про це дбати: сумлінно працювати, віддаючи знання, талант, уміння на благо своєї Батьківщини!

   «ЦЕ МОЯ ЗЕМЛЯ!!!»

Весняна природа дивує,

Аж серце у грудях щемить!

А осінь так щедро годує –

Багатства її не злічить!

Поглянь на ці ниви безмежні

І вслухайся в спів солов’я!

Усе все, від краю до краю –

Твоя Українська Земля!!!

Це моя Земля! –

Вона залишить слід в моєму серці!

Вона – не дасть загинути і вмерти,

Поки живе й цвіте моя Земля!!! (2раза)